Історія відчуттів…
Святослав Вакарчук співає такі рядки: «Хтось в небо летить, а хтось залишається. Хтось далі біжить, а хтось зупиняється». З дитинства маю відчуття свободи, повне осмислення цього відчуття прийшло лиш зараз, коли почав відкривати нові сторінки історій цивілізацій. Невільництво було присутнє довгий час в нашому історичному минулому. Ми як нація, яка зазнала неволі, непоодинокі. В усіх стародавніх цивілізаціях від Стародавнього Китаю до доколумбових цивілізацій Америки було рабство, але різних вимірів та форм. Людина як істота по природі вільна… Вона почала боротися за право бути вільною. Дехто отримав право раніше, а дехто пізніше.. Але й є ті, хто ще це право внутрішньо не відчули в собі. Ті, хто виконують чиюсь волю, ті, хто не беруть відповідальність за своє життя, ті, хто самостійно не мислять. Ми в нашому суспільстві маємо розрізнення на тих, хто бере відповідальність, та тих, хто осторонь, хто боїться своїх думок, боїться приймати рішення і чекає поки інший прийме рішення за нього… На мою думку, наше суспільство має бути гомогенне у відчутті своєї волі. Ми станемо здоровим суспільством, яке здатне творити світ навколо себе. Лише вільні творять!
#людина #світ #воля #небо #ми
